Розпочався третій тиждень навчання. І дорослі, і діти в цей період змушені пройти крізь етап адаптації — звикання до нових умов, шкільного навантаження і збільшення кола спілкування. І якщо дорослі вже мають певний досвід проживання подібних процесів і знають, як допомогти собі під час труднощів, то для дітей, які ще недостатньо володіють своїм тілом і емоціями, подолати його значно важче. Вони потребують нашої допомоги та підтримки.

Аби полегшити адаптацію до шкільного процесу учнів, дитячий і сімейний психолог Світлана Ройз, донечка якої пішла цього року до 1 класу, підготувала декілька терапевтичних практик і порад, які батьки і педагоги можуть застосовувати разом з дітьми.

Як допомогти дитині під час перших тижнів навчання?

Поради для полегшення адаптації школярів від Світлани Ройз - Learning.ua

1. Готуватися заздалегідь до навчального тижня

  •  перші півтора-два місяці ми можемо спостерігати в дитини «емоційний відкат» — так званий «синдром понеділка». Дитині після вихідних з сім’єю може бути складніше «відокремитися» від батьків, і вона проявлятиме більше опору, тривоги, примх.

Психолог радить звечора продумати і проговорити з дитиною послідовність дій, які потрібно виконати вранці понеділка, заздалегідь підготувати одяг, зібрати рюкзак, залишити трохи більше часу на збори. Пам’ятайте, що звичка збиратися до школи в дитини ще не сформована, а її формування потребує зусиль і часу.

  • Можливо, також дитині ввечері перед школою сподобається мріяти про те, що вона буде робити після уроків.

2. Продумати разом ритуали прощань

«У нашій культурі, на жаль, вважається, що „довгі проводи — зайві сльози“. Це дуже помилково і травматично. Варто пам’ятати, що дитина може відштовхнутися тільки тоді, коли вона відчуває себе в безпеці і тільки, коли є наповненою. При цьому міра цієї наповненості для кожної дитини є індивідуальною. І ми можемо створити спільні ритуали, які допоможуть нам наповнюватися», — рекомендує психолог.

  • Одним з таких ритуалів є «Магнітики» («Липучки») — ритуал, який Світлана вигадала разом зі своєю дочкою. Як він виконується? Під час прощання дитина має «приклеїтися» до мами чи тата, наче магнітик. Можна міцно-міцно обійнятися чи притиснутися долоньками. І лише тоді, коли дитина сама вирішить, що її магнітик готовий відштовхнутися (вона наповниться близькістю), ви можете «розірвати» зв’язок. При цьому бажано це робити з певним звуком (наприклад, липучки, яка відклеюється «Кшкх»), щоб ввімкнути всі канали сприймання.

Звісно, таке прощання потребуватиме часу. Але дуже важливо вкласти цей час у дитину. Світлана закликає батьків не перейматися тим, що подумають про вас інші, спостерігаючи таке прощання. Адже це вклад у безпеку дитини, в її імунітет і здоров’я — психологічне, емоційне і фізичне. Потім з цим станом наповненості дитині буде легше досліджувати світ і проявляти допитливість.

3. Підібрати деталь, яка буде показувати приналежність до шкільної спільноти (класу)

Зараз у школах не змушують носити шкільну форму. Однак Світлана відзначає, що такі деталі, як значок, краватка, герб, нашитий на піджак або кофту, пояс, тобто будь-які знаки відмінності і приналежності, допомагають вкоренитися у шкільній спільноті і відразу відчути себе частиною групи.

  • «А ще — коли дитина його одягає і знімає — [він] допомагає переміститися між просторами „будинок — школа“. Якщо цього немає в школі, можна вигадати свій значок, шарфик тощо», — пропонує психолог.

4. Дозволити дитині більше відпочивати

Діти повертаються з школи дуже втомленими, тому зараз їм потрібно буде більше часу на відпочинок. Дайте дитині можливість зробити «видих» (поспати, побігати, погратися) і перемкнутися з навчальної діяльності.

  • «Молодші школярі, приходячи зі школи, можуть раптом почати грати тими іграшками та іграми, в які грали, коли були малюками, дивитися ті мультфільми, які любили раніше. [Вони] можуть „перетворюватися“ в капризуль (3-5-річних діток), і цей тимчасовий регрес нормальний», — пояснює Світлана.

Дитина може також потребувати більше часу на самоті, може закриватися в кімнаті. Потрібно розуміти, що вона це робить не для того, щоб щось приховати, а тому що наша психіка має ліміт спілкування.

5. Бути уважними до поведінки й емоційного стану дитини

Психолог наголошує, що поки дитина не відчує себе вкорінено, в безпеці, її фокус уваги буде спрямований точно не на отримання знань. У цей час діти в класі можуть повертатися до тих занять, які для них звичні і нагадують про час стійкості і стабільності. Наприклад, дитина може гратися на уроці, ігноруючи навчальний процес.

  • «Але ховання під парту й ігри під час уроку, часті походи в туалет або „попити води“ — це не просто гра. Це — спроба зняти напругу і тривогу. У дитини після 7 років — це також сигнал пошуку безпеки. І дорослим важливо бути до цього уважними», — наголошує Світлана.

Батькам потрібно розуміти, що за поведінкою школяра, яку ми сприймаємо як несприятливу, приховується щось глибше. Наприклад, страхи і тривоги дитини (захворіти, запізнитися, отримати погану оцінку, щось забути) часто маскуються агресією. І реагувати потрібно саме на цю глибину.

6. Спостерігати за тим, чого уникає дитина

  • «Перші шкільні місяці — це час формування „емоційного тла“, простору навчання. Ми в будь-якому віці схильні уникати занять, компаній, дій, де відчуваємо дискомфорт там, де нам небезпечно, неприємно і де є загроза для нашої самооцінки. І зворотний процес — ми хочемо повторити контакт з тим, що приносить нам задоволення, комфорт (дофамін, енергію)».

Психолог відзначає, що уникнення однієї дії, яка не виходить і викликає негативні емоції, поширюється на багато інших сфер. Тому важливо спостерігати за тим, чого уникаємо ми і чого уникають наші діти. Спробуйте розібратися в тому, що викликає дискомфорт дитини і небажання йти до школи.

  • Наприклад, Світлана пропонує розділити складні завдання на маленькі дрібні кроки. Нехай це буде маленька дія, але дитина зможе здійснити її й отримати задоволення від процесу.

7. Завершувати день спільним ритуалом

Дуже важливо (особливо для першокласників) кожен день завершувати якимось спільним ритуалом, відзначенням того, що було в кожного учня сьогодні чудово, що вдалося і т.ін.

  • «Впевнена, що в кожного є, що відзначити. Дитині важливо виходити зі школи з відчуттям „У мене сьогодні був прогрес“», — зауважує психолог.